- Ну ось, приїхали завчасно. Ну куди ти поспішала? Тепер сорок хвилин чекати на електричку, - бурчав Андрій, виходячи з машини. - Завжди хвилююся перед дорогою. Ти їдь, синку. Я в залі очікування почекаю. – Надія поцілувала сина. Андрій вийшов із будівлі вокзалу, а Надія увійшла...